Вода й бетон точить

Є вислів: «Крапля води довбає камінь постійністю». Це рядок із поеми давньогрецького поета Херіла. У європейську культуру фраза потрапила завдяки римському поетові Овідію. У його «Листах із Понту» мовиться: «Крапля довбає камінь». У збірнику висловів древніх авторів, складеному в XV ст. візантійським вченим Михайлом Апостолієм, ці слова наведено в такій формі: «Крапля, безперервно падаючи, довбає скалу». Основою таких постійних дій є рушійна сила – воля і прагнення досягнути мети.  Артур Шопенгауер в своїй головній філософській праці "Світ як воля і уявлення" ("Die Welt als Wille und Vorstellung"), доводить що воля є фундаментальною реальністю світу, і вона подібна сліпій невгамовній силі, що приводить усе до руху та змін, мотивує все наше існування і може бути ірраціональною та нескінченною, що приводить до конфліктів.

На цій фотографії ми бачимо потік води, який своїм слабким плином руйнує бетонну балку, що символізує сенс назви роботи та демонструє ідею візуального образу, який відображається в древніх прислів’ях та філософських концепціях – навіть слабкий вплив, що діє постійно, може призвести до значних результатів.

© VarrIng, 2024